Для ФУПІЛ важливою є не тільки реалізація планів, пов’язаних із палацом Марсів, але й ангажування у щоденне життя громади. Аби зрозуміти виклики, які стоять перед Судововишнянщиною, пріоритети, які ставить перед собою її керівництво, а відтак долучитись до їх втілення, ми поговорили з міським головою Зеновієм Фольтовичем.
– Зеновію Івановичу, скоро мине два роки з того дня, коли палац Марса отримав нового власника – «Фонд українсько-польської історії людей». Для нашої громади це була, без сумніву, сенсаційна новина, бо, здавалось, віднайти покупця для напівзруйнованої будівлі буде уже неможливо. Зеновію Івановичу, чи пам’ятаєте той день, коли Ви познайомились із Зінаїдою та Олексієм Чилікіними?
– Так, звичайно памʼятаю. Наша перша зустріч з Олексієм Чилікіним відбулася біля руїн палацу Марса ранньою холодною весною. Ми спацерували і довго спілкувалися про причини руйнації палацу, історію родини Марсів та про багато чого іншого, що стосувалося палацу та самої Судововишнянської громади. Це була така ознайомча зустріч, що залишила по собі багато запитань для роздумів. Я намагався зрозуміти для чого сімʼї Чилікіних будівля палацу, які реальні мотиви керують ними і що собою являють ці люди? Сьогодні із впевненістю можу сказати, що громаді дуже пощастило з таким інвестором. Доброта та порядність Зінаїди та Олексія дають впевненість у реалізації не одного проєкту, завдяки їхнім зусиллям та нашим старанням дітки громади мають можливість повернути втрачене, відібране лиходіями-сусідами дитинство. За виручені кошти від продажу палацу громаді вдалося закупити УЗД апарат для міської лікарні, здійснити сучасний ремонт рентген та УЗД кабінетів там же.
«Фонд українсько-польської історії людей» долучився власними коштами до облаштування поливу стадіону, де займатимуться спортом діти та дорослі. Фонд також профінансував проведення гучних, на мій погляд, дитячих заходів. Таких як «Мініміс і мінімістер 2024», казкова вистава «Сила добра і Святий Миколай», завдяки яким дітки та їх батьки поринули в казкове дитинство.
– Інвестиції – це те, чого зараз не вистачає напевно кожній громаді, і наша, звісно, не виняток. ФУПІЛ найперше планує займатись питаннями культурної спадщини, культурним життям сьогодення та розвитком туризму. Наскільки саме такий напрямок для Судововишнящини важливий? Які Ви бачите у цьому перспективи?
– Залучення інвестицій в громаду є для нас пріоритетом. Однак повномасштабне вторгнення загальмувало розвиток інвестиційного клімату. Звичайно, ми робимо основний акцент на розвитку промисловості в громаді, адже багато робочих місць забезпечить громаді значні надходження у вигляді податків.
Туризм потенційно повинен займати одне з ключових місць, бо дозволяє громаді заробляти. На території громади є багато готелів, баз відпочинку, а також визначних та історичних місць, є декілька туристичних маршрутів та магнітів, якими цікавляться туристи.
Проте немає ключового – потужного магніту, котрий би приваблював не на локальному, а на міжнародному рівні. Сподіваюся, що нові власники палацу Марса неодмінно зроблять його окрасою міста, найпотужнішою візитівкою Судововишнянської громади та Львівської області.
– Культурний центр у реконструйованому палаці Марсів буде не тільки вагомим чинником у розвитку місцевого культурного середовища, але також працюватиме на промоцію громади. Наскільки це важливо? Які Ви бачите у цьому перспективи?
– Рекламна активність громаді неодмінно потрібна, як вона потрібна для будь якого бренду чи товару. Судововишнянській громаді потрібна впізнаваність та популяризація в області, в державі та поза її межами. Розумію, що реконструйований палац Марсів може стати саме тим брендом, який популяризуватиме громаду та її жителів.
Це дуже важливий чинник. Так, розвиток промисловості в громаді стоїть на першому місці. Переконаний, що до великої мети потрібно іти маленькими кроками. Перший крок зроблений. Якщо нам спільно із Зінаїдою та Олексієм вдасться реалізувати такий великий та грандіозний культурний проєкт, то він стане основою для наступних інвестиційних проєктів. Адже таким чином ми спільно задекларуємо перед українською та міжнародною бізнес елітою, що наша громада вміє співпрацювати та націлена лише на розвиток та добробут.
– Якщо реконструйованим палацом Марсів вдасться зацікавити туристів, то чи не слід буде у такому разі подумати про розвиток інших напрямків туризму, наприклад, агротуризму? Адже чим довше турист затримується у нашій громаді, тим більше він залишає коштів саме тут. Що, на Вашу думку, зараз може Судововишнянщина запропонувати саме у сфері агротуризму, та що зможе у найближчій перспективі?
– Дуже слушне запитання. Наша громада є значною мірою аграрною, бо на її території діють декілька агрофірм та фермерів. Аграрії займаються не тільки вирощуванням зернових, а й різних ягід та горіхів. Окрім того, поряд із палацом Марсів в м. Судова Вишня розташований аграрний професійно-технічний ліцей. На мою думку, спільно із педагогічним колективом та дітьми можна було б попрацювати у напрямку агротуризму. Знаю, що сьогодні молодь дуже активна і креативна, варто було б надати можливість їм реалізуватись у цій галузі. Думаю, молодь придумає щось цікаве та привабливе.
– Сьогодні, у час війни, актуальною залишається допомога нашим захисникам та їхнім сім’ям. Враховуючи, що наша громада об’єктивно фінансово небагата, як вирішуються ці питання? Що можна взяти із міського бюджету, як можна організувати до зборів на ті чи інші цілі мешканців громади, зокрема і підприємців?
– Так дійсно, будьмо об’єктивні, громада фінансова небагата. Дві третини бюджету становить оплата праці працівників та утримання закладів освіти.
Значна частина бюджету спрямовується на задоволення потреб соціальної сфери, підтримки обороноздатності ЗСУ та підтримки захисників і їх сімей. Однак цього не достатньо. Свого часу спільно з Яворівською РДА та місцевими підприємцями нам вдалося реалізувати важливий волонтерський проєкт «Палати воїна». Багато небайдужих людей та підприємців долучились та зробили сучасний ремонт в двох палатах міської лікарні, де мають змогу у комфортних умовах лікуватись як наші відважні захисники, так і жителі громади.
Відзначити також у цьому напрямку потрібно і «Фонд українсько-польської історії людей». Станом на зараз Олексій та Зінаїда Чилікіни фінансово опікуються захисником із Судової Вишні Андрієм Дригіним, котрий потребує щоденного лікування та реабілітації.
Окрім того я вдячний Фонду за моральну та фінансову допомогу дівчинці із Судової Вишні Вікусі Стецькович, яка мріє вилікуватись та продовжити навчання разом зі своїми однокласниками. Від щирого серця вдячний за це Олексію та Зінаїді. Вірю, що Бог бачить їхні старання та обовʼязково допоможе маленькій дитині.
– ФУПІЛ особливу увагу приділяє дітям – розвитку їх талантів, зокрема мистецьких та спортивних, а також спорту у громаді загалом. У цьому напрямку – що Ви для себе бачите пріоритетним у найближчий час?
– Починаючи з 24 лютого 2022 р. в українських дітей вкрали дитинство, відібрали їхнє право на дитячі радощі, сміх та забаву. Їм відібрали можливість належним чином навчатись, розвиватись і веселитись.
Тому для мене є важливим зробити все можливе, щоб діти громади якомога менше відчували наслідки війни. Насамперед вважаю за необхідне реформувати дитячий та юнацький спорт. В громаді у садочках та школах навчається 1749 дітей, з них лише 230 дітей відвідують ДЮСШ. А це лише 1 дитина з 10. На мій погляд, це дуже низький показник. Адже ми мусимо формувати громаду здорових та сильних людей, які будуть ковалями нашого світлого майбутнього. А для їхнього розвитку потрібна належна спортивна база, а це стадіони та спортзали. Тому в найближчому часі плануємо завершити ремонт шкільного стадіону, ремонт спортзалу в Судововишнянському ліцеї, реконструкцію майданчика із штучним покриттям та багато іншого. Звичайно, для цього потрібен колосальний фінансовий ресурс.
У здоровій нації неодмінно повинні розвиватись мистецькі таланти. В цьому напрямі активно і дуже добре працює КУ «Центр культурних послуг» Судововишнянської міської ради.
Ми дуже вдячні також Фонду за активну підтримку нашої талановитої молоді. З впевненістю можна вже анонсувати наступний спільний з Фондом дитячий мистецький захід – «Мініміс і мінімістер Судововишнянської ТГ 2025». Пригадую, яка кількість охочих побачити це дійство прийшла у 2024 р. З огляду на це, ми плануємо провести дитячий конкурс талантів в значно більшому приміщенні. Паралельно із цим заходом маємо на мені провести веселе свято для діток у Міжнародний день дитини. І це лише частина наших спільних планів, які націлені сприяти та допомагати розвитку наших улюблених діточок.
– Як Ви вважаєте: якщо ФУПІЛ спонсоруватиме ті чи інші проєкти, то чи не стане це прикладом долучитись також і місцевих підприємців? Чи можна буде їх об’єднати у реалізації важливих для громади справ?
– Безумовно. Маємо вже такий яскравий приклад. Завдяки співпраці свідомого бізнесу ми розпочали реконструкцію місцевого стадіону, на котрому займаються спортом як діти, юнаки, так і дорослі. І Фонд, і багато інших місцевих фермерів, підприємців, працівників міської ради, працівників КП «Моє місто», а також діти разом з тренерами ДЮСШ, спортсмени та вболівальники долучились до цієї благородної справи. В результаті такої чудової кооперації діти матимуть можливість займатися улюбленими видами спорту на двох оновлених травʼяних газонах з поливом. Цього року плануємо дооблаштувати паркан та трибуни.
– На Вашу думку – хто у нашій громаді прямо зараз є тими людьми, які допомагають розбудовувати її? Я маю на увазі і активних керівників установ, і громадських діячів – чи можете Ви сказати, що зараз є критична кількість тих людей, з якими можна реалізовувати важливі завдання? Як зробити так, щоб таких людей було більше?
– Найперше – це наші захисники та захисниці. Близько 300 осіб перебувають у лавах ЗСУ. Уся громада вдячна їм за їх відвагу та жертовність!
По-друге – свідомий бізнес. Адже вони наповнюють бюджет податками, чим вносять свою лепту в розвиток громади. Окрім цього, існує велика кількість підприємців, які за першим покликом простягають руку допомоги. Вони завжди активно співпрацюють як фінансово, так і власною працею. На них завжди можна покластись.
Слід віддати належне працівникам медичної галузі. Можу з впевненістю сказати, що кожен медичний працівник бажає лише розвитку медичних закладів та громади. Вони беруть безпосередню активну участь в життєдіяльності громади.
Важливе місце в громаді займають освітяни. Попри низьку оплату їхньої праці, їх гордо можна назвати елітою українського суспільства, бо у них важлива місія – наділити знаннями наших діточок, наше майбутнє.
Не можу оминути увагою людей із насправді золотими руками, які тримають основну господарку громади. Це працівники КП «Моє місто». Я від імені усієї Судововишнянської громади дякую їм за важку працю.
Ну, і, звичайно, духовенство. Вони своїм прикладом надихають на єдність віри, єдність народу.
– Зеновію Івановичу, які найближчі плани: що плануєте зробити і на що сподіваєтесь?
– Планів багато! Проте немає необхідного ресурсу та часу. Сподіваюсь, що Україна здобуде омріяну перемогу і всі захисники повернуться до домівок, до сімей, до рідних. А згодом ми спільно продовжимо реалізовувати усі намічені плани.
– Якщо коротко охарактеризувати Судововишнянську громаду – яка вона? Що в ній, можливо, такого, що відрізняє її від інших?
– Я народився в м. Судова Вишня, навчався та виріс тут. Це громада чудових та талановитих людей, громада з нерозвіданим потенціалом, зокрема, промисловим ресурсом. Комплексний план просторового розвитку, який зараз активно розробляється, скоро дасть відповіді на найважливіші питання, котрі стосуються розвитку громади. Ця громада має право на існування та гарний розвиток.
– Чи важко очолювати громаду? Що для вас означає бути головою Судововишнянської громади?
– Голова громади – це дуже важка ноша. Обіймаючи таку посаду, слід готуватись до недоспаних ночей, ненормованого робочого графіку, численних телефонних дзвінків – і в день, і в ночі, до різного роду викликів, випробувань та проблем, що, зрештою, відбивається на стані здоровʼя. Адже громада – це великий та складний механізм, яким потрібно зуміти управляти, та ще й за обмеженого фінансового ресурсу.
Проте народна мудрість говорить: «Бог на таку посаду не ставить сильних людей, а лише дає силу справитись з усіма викликами тим, кого туди поставив». Тож з вірою у Бога та з використанням максимуму зусиль маленькими кроками ідемо спільно з молодою командою однодумців до мети. А мета проста та зрозуміла – розвиток та добробут громади.
Особисто для мене важливими є прості речі. По-перше. Зробити якомога більше хороших справ та проєктів і залишити по собі добрий слід.
По-друге, не зробити нічого такого, за що було б соромно мені, моїм батькам чи моїм дітям.
Колись священник церкви в с. Страдч сказав мені слова, які назавжди закарбувались у моїй голові: «Пане голово! Коли ви робите хороші справи для громади, а ви їх робите, то про це знають виключно двоє: ви та Бог! Якщо про це знає Бог, то більше нікому цього доказувати непотрібно! Усвідомте та запамʼятайте це!» Дякую Вам, отче, за добрі та правильні настанови!