Інвентар маєтку Судова Вишня 1831 року залишається єдиним відомим на сьогодні джерелом подібного жанру й рівня інформативності, яке проливає світло на функціонування господарства місцевих дідичів. Детальні описи і об’єктивні факти цього офіційного документу дозволяють оцінити економічний потенціал табулярного маєтку Судова Вишня на початку 30-хх років ХІХ ст.
Ми торкнемось однієї із найцікавіших частин інвентаря – опису житлових і господарських забудов. Це дозволить багатьом із нас по-іншому подивитись на життя у тогочасних поміщицьких дворах. Адже ми живемо в павутині численних стереотипів, деякі із яких зовсім розминаються із правдою. Погодьтесь: загалом ми звикли уявляти собі панське помешкання в усій її кіношній пишноті – елегантні резиденції, прудкі коні і люксусові карети, доглянуті парки і квітники etc. Звісно, чимало поміщицьких маєтків мали дуже респектабельний вигляд. Але в багатьох дрібніших володіння господарство виглядало украй занедбано. Судова Вишня на початку 30-хх ХІХ ст. виглядала саме так.
Автор інвентаря розпочинає свій опис забудов із резиденції дідичів, яка знаходилась на тому ж місці, що і будинок, відомий нам як Палац Марсів («зразу за довгим мостом, що вибудований над двірським каналом, який пливе упоперек цієї дороги між двірськими городами, з лівої сторони, або ж до півдня»), однак виглядала вона зовсім не так. Адже це був одноповерховий будинок. Перед ним було чимале подвір’ї з клумбами. На нього входили через браму зі штахет, частини яких уже не було. Будинок був звернений фасадом до півночі (вхід в Палац Марса – з півдня, з півночі – колони з великою терасою).
Резиденція була мурованою з цегли; автор вказує на прусський мур, себто на стіни, в основі яких – фахверк. З німецької Fachwerk – це каркасна споруда, покліття. Такий тип будівництва передбачав, що кістяк (каркас) огороджувальної конструкції (переважно стіни) будинку утворювався з горизонтальних (ригелів) та вертикальних (стояків) елементів та розкосів. Простір між елементами фахверку заповнювали цеглою, каменем або якимось іншим матеріалом. Суть такого будівництва полягала у тому, що навантаження спрямовувалось на основний каркас споруди, відтак полегшувалась конструкція стін.
Будинок був прикрашений довкола карнизом. Дах був із ґонт[1]. Уже тоді були колони – перед фасадом дому. В інвентарі вказано, що вони утворювали спеціальний ганок для заїзду. Дальше розташовувались головні вхідні двері – подвійні, оббиті цвяхами, на чотирьох завісах, з двома засувами, замком і клямкою.
[1] Ґонта (ґонт) – покрівельний матеріал у вигляді пиляних дощечок. Також вживають назви шингля, ґонтина.
Відкривши двері, ми потрапляємо у сіни. Тут господарі поклали паркет з дранки[2]. У сінях було одне вікно, а також двері, які вели до головної зали (вітальні) помешкання. Згадані двері були подвійними, пофарбовані олійною фарбою у попелястий колір, посаджені на чотири французькі завіси. Зала мала троє подвійних вікон зі сторони фасаду дому. Тут також був дерев’яний паркет, а також мурована московська[3] піч із залізними дверцятами і засувом. Із зали провадили двері, такі ж, як і попередні, до бічної кімнати. Вона була невелика, з одним вікном, зверненим до півдня. Тут також був покладений паркет. Кімнату обігрівала мурована піч. Ординарні двері вели до гардеробки, або ж креденса[4]. Окрім паркету, тут був мурований камін, а також одні подвійні двері, що вели до зали, і другі, ординарні, якими можна було перейти до задніх сіней. У сінях підлога і стеля були із тертиці[5]. Тут також були дерев’яні сходи, які вели на стрих цього дому. Стрих був зачинений ординарними дверима із скобою, ланцюгом та колодкою. Ще одні подвійні двері із сіней вели до малих сіней, які були нещодавно прибудовані з дилів[6]. Із цих сіней був вихід на двір через ординарні двері.
[2] Дранка – те ж, що й драниця; колота дошка (довжиною – до метра) для покриття даху. Ще – румунка.
[3] Московська піч (очевидно мається на увазі російська піч) – піч особливої конструкції, в основі якої склепінчаста камера – горнило, яке розігрівається до 200 °С.
[4] Креденс – кухонний буфет, кухонна шафа.
[5] Тертиця – різана дошка або рейка.
[6] Диль – груба колота дошка, брус.
Тепер повернімось ще раз до головних сіней, що знаходяться з боку фасаду будинку. Звідти через подвійні двері можна зайти до гардеробу – кімнати з одним подвійним вікном, зверненим до півдня. Тут побачимо муровану піч і підлогу з дранки. Звідти ординарні двері ведуть нас до покою з двома подвійними вікнами – одне із них з південного боку, інше – зі східного. З цього ж покою, де підлога укладена у кватери, подвійні двері на французьких завісах і з французьким замком ведуть нас до бічної кімнати із трьома великими вікнами. Одне із них розташоване зі східного боку, а два – із фронту дому, себто з півночі. Тут бачимо муровану московську піч, яка обігріває два покої – цей і попередній. У цій кімнаті є ще одні двері, які ведуть до фасадних дверей.
Автори інвентаря відзначили хороший стан будинку. На дах виведені два комини, до одного із яких ззаду була підперта драбина. Довжина будинку – 10 сажнів[7], а ширина 4 ½ сажня.
[7] Сажень – давня східнослов’янська лінійна міра, яка вживалася до запровадження метричної системи міри. Дорівнювала трьом аршинам, або 2,13 м.