Мар’ян Хомяк
Головний, очевидно – і перший, промисловець в історії Судової Вишні Ян Марс (1853-1924), який на початку ХХ ст. створив у місті фабрику з виробництва цегли та дахівки «Junta», активно освоював й інші напрямки підприємництва, зокрема за межами рідного містечка. Він належав до тієї генерації галицьких підприємців початку ХХ ст., які намагалися вкладати капітал у модерні й перспективні виробництва, здатні конкурувати з великими австрійськими та німецькими фірмами.
Одним із таких проєктів стала львівська фабрика шоколаду й цукрів «Dr. Jan Rucker i Spółka», у якій Ян Марс був одним зі співвласників-командитистів. Командитне товариство офіційно розпочало діяльність 1 січня 1905 р. Така форма підприємства передбачала існування двох типів учасників: комплементарів, які керували справами фірми й відповідали за її діяльність усім своїм майном, та командитистів – які лише вкладали капітал. Їхня відповідальність обмежувалася сумою внеску. У випадку шоколадної фабрики Рукера особисто відповідальним учасником був знаний львівський промисловець і колишній власник аптеки д-р Ян Єжи Рукер (1867-1945), тоді як Ян Марс та інші співвласники виступали саме командитистами – інвесторами, які вкладали кошти у розвиток підприємства. Рік напередодні командитна спілка, очолювана Яном Рукером, придбала будівлі та інфраструктуру колишньої кондитерської фабрики «Confisierie Union» на вул. Замарстинівській, 24 у львівському передмісті Замарстинів, після чого модернізувала підприємство й відновила його діяльність під новою назвою.
До кола співвласників фабрики належали представники галицької аристократії, фінансових і промислових кіл – князь Андрій Любомирський, граф Станіслав Вишневський, Альфред Захаревич, Адольф Зіманд, Юзеф і Марцелі Аксентовичі, д-р Ігнацій Штайнгауз та інші. У такому середовищі бачимо й Яна Марса із Судової Вишні – підприємця, який інвестував не лише у локальну промисловість, а й у масштабні галицькі економічні ініціативи.
Фабрика Рукера була одним із наймодерніших кондитерських підприємств Галичини свого часу. Вона містилася у Львові на вул. Замарстинівській, 24 й займала кілька великих будівель. Виробництво працювало за допомогою парових машин і сучасного обладнання. Сучасники особливо відзначали виняткову чистоту та організованість праці – таку «аптекарську» акуратність пов’язували, звісно, із самим Я. Рукером.
На фабриці виготовляли карамельки, бонбони, шоколад, драже, помадки, мармелади, пряники, бісквіти та декоративні різдвяні прикраси із цукру. Особливо захоплювали відвідувачів бонбони з кольоровими візерунками всередині. Це були складні у виробництві цукерки, які створювали вручну з великих карамельних мас. Окремою гордістю була шоколадня, де шоколад виробляли безпосередньо з какаових зерен, які прибували до Львова цілими вагонами.
Перед Різдвом при фабриці працював великий декоративний відділ, де майстри створювали із цукру фігурки ангелів, «миколайчиків», тварин та фантастичних персонажів. Однією з найоригінальніших реклам фабрики стала композиція «пекла і неба», виконана виключно з шоколаду та цукру й виставлена у вітрині фірмового магазину на вул. Кароля Людвіка. Сучасники підкреслювали її виняткову деталізацію та мистецький рівень.
Попри масштаб і модерність підприємства, фабрика Рукера тривалий час стикалася з недовірою місцевих купців і споживачів, які віддавали перевагу добре знаним віденським чи швейцарським солодощам. Через це фірма мусила відкривати власні магазини та активно шукати ринки збуту поза межами Галичини – передовсім в Угорщині, Моравії, Сілезії та на Буковині. У цій історії постать Яна Марса цікава саме тим, що він постає не лише локальним підприємцем, а учасником ширших економічних процесів у Галичині початку ХХ століття. Його участь у фабриці Рукера засвідчує, що Судовій Вишні пощастило отримати підприємця, інтереси якого були пов’язані із представниками модерного галицького бізнесу. Ян Марс інвестував у проєкти, які на той час уособлювали новочасну промисловість і економічний розвиток краю.
